Діалоги на сцені та поза нею були присвячені трансформації університетів та співпраці бізнесу й ЗВО. Конференція охопила широкий спектр тем – від панелей про роль наглядових рад і очікування роботодавців до діалогів про ШІ, довгострокові інвестиції в людський капітал і майбутнє дослідницьких університетів.
«Важливо те, що представники одразу п’яти університетів Альянсу взяли участь у такому масштабному освітньому форумі як спікери й учасники. Це означає, що наше об’єднання дійсно має потужний експертний, освітній і людський ресурс — і ми готові ним ділитися. З темами, які були представлені на конференції, Альянс працює щодня — і як спільнота, і через пілоти кожного університету окремо. Наприклад, у KSE ми вже тестуємо курс із соціології, де «викладає» штучний інтелект із моєю персоною», — Тимофій Брік, ректор KSE.
Форум вибудували як послідовність трьох блоків: “Бізнес + Університет”, “Університет + Бізнес” і “Технології та інвестиції”. Це задало практичний кут зору: що реально працює вже зараз — у партнерствах, програмах, лабораторіях і R&D, — і як масштабувати ці рішення.
Перший блок зосередився на тому, як підприємці допомагають рухати університети, де межа між автономією й відповідальністю, та що бізнес готовий інвестувати — від стипендій і програм до інфраструктури — за умов прозорих правил гри й спільних метрик.
«Для мене було честю модерувати панель “Університети очима бізнесу”, адже тема партнерства освіти та бізнесу є ключовою для нашого університету і для всієї країни. Відбулася дуже відверта та конструктивна розмова про очікування роботодавців, про необхідність гнучкості освітніх програм та про спільну відповідальність за підготовку майбутніх фахівців. Важливо те, щоб нетворкінг у межах заходу став поштовхом до якихось конкретних дій та проєктів, впливу на владу та порозуміння з бізнесом, бо лише в синергії суспільства народжується світле майбутнє України», — Віктор Мошинський, ректор НУВГП.
У другому блоці “Університет + Бізнес” акцент був спрямований на те, як університети створюють продукти, яких зараз потребує бізнес, як зробити програми привабливими для найкращих студентів уже сьогодні, а не “через десять років”, і як розумно розставляти пріоритети в умовах обмежених ресурсів.
«Попри близькість до лінії фронту та постійні виклики, СумДУ не лише вистояв, але й значно наростив свій науковий потенціал. Університет поступово трансформується з освітньо-наукового на науково-освітній заклад, де акцент робиться на прикладних дослідженнях на замовлення бізнесу. І результат вагомий: за останні три роки війни СумДУ вдалося вдвічі збільшити надходження від таких досліджень. У 2024 році ця сума досягла 154 мільйонів гривень, що становить 22% від загальних надходжень університету. СумДУ працює не лише з вітчизняними партнерами, а й з міжнародними грантами, що підтверджує високий попит на розробки університету серед бізнес-спільноти», — Василь Карпуша, ректор СумДУ.
Окремо звучала тема вирощування талантів: як компаніям входити в університети не лише з лекціями, а з довгими, взаємовигідними програмами — лабораторіями, менторством, спільними курсами.
«Понад вісім років Дніпровська політехніка та Interpipe вибудовують реальну модель «університет—бізнес»: від спільного налаштування освітніх програм до проєктів на межі R&D. Яскравим прикладом того, як університет та бізнес можуть творити майбутнє є, наприклад, Interpipe Mechatronic LAB — середовище, де студенти з викладачами та інженерами компанії працюють із реальними виробничими завданнями, тестують рішення, проходять менторство і стажування», — Дар’я Букреєва, проректорка з перспективного розвитку НТУ “ДП”.
Третій блок був про те, як технології реально змінюють економіку. На практичних прикладах обговорили, як перетворювати «класичні» компанії на технологічні. Окремий акцент був на людському чиннику у добу ШІ. Також йшлося про те, як будувати довіру і спільні очікування між університетами та індустрією, узгоджувати різні “горизонти часу” та переводити співпрацю з меморандумів у спільні продукти й рішення.
«Бізнес, особливо під час повномасштабної війни, має доволі короткі горизонти планування: квартал, кілька місяців, найбільше — рік. Університети звикли функціонувати за умов довгих горизонтів: навчання на бакалавраті триває чотири роки, проведення наукового дослідження також займає роки. Відповідно, якщо партнери не розуміють цих часових горизонтів – формуються неадекватні очікування. Тут постає цікавою роль держави, яка шляхом надання додаткових пільг, фінансової підтримки, може робити так, щоби ці два різні часові горизонти бізнесу та університетів врешті перетнулися», — Олексій Молчановський, очільник Офісу з інновацій УКУ.
Ще одна важлива лінія — як зменшити розрив між очікуваннями бізнесу і тим, що дають університети. За словами Ярослава Притули, першого проректора УКУ, рішенням може бути ранній контакт студентів з індустрією, проєктне й суспільно орієнтоване навчання, залучення практиків до викладання й гнучкі траєкторії через вибіркові курси та мікрокваліфікації.
«Одна з головних ідей – зробити так, щоб не лунали фрази на кшталт “тепер забудьте, чого вас навчали в університеті, ми вас навчимо”. Студенти мають мати дотичність до можливих професій і роботодавців ще під час навчання. Це допомагає сформувати більш чітке уявлення про те, що є моє, а що – ні», — Ярослав Притула, перший проректор УКУ.
Загалом для Альянсу ця конференція стала важливою платформою, де університети й бізнес переходять від розмов до спільних рішень. Наші представники були раді долучитися до дискусій про управління, партнерства та технології. Дякуємо Forbes Ukraine за бездоганну організацію та надзвичайно актуальні дискусії. Будемо раді подальшій співпраці!
Нагадаємо, цього року Альянс також провів щорічний форум «Розвиток людського капіталу в контексті ринку праці: аналіз, допомога, адаптація», який відбувся 19–20 травня у Києві.
Подія була зосереджена на підтримці ветеранів та людей з інвалідністю, впливі ШІ на освіту і зайнятість, а також подоланні розриву між університетськими програмами та потребами ринку через мікрокваліфікації. Такі події — рушій змін: вони зшивають освіту, бізнес та державу, перетворюючи ідеї на спільні проєкти з чіткими цілями.