20 травня в Києві завершився Всеукраїнський освітній форум Альянсу українських університетів «Розвиток людського капіталу в контексті ринку праці: аналіз, допомога, адаптація».
Цьогоріч на Форумі було зареєстровано понад 200 учасників для участі офлайн чи онлайн — представників університетів, бізнесу, громадського сектору та органів державної влади — задля спільного пошуку відповідей на головне питання: як змінюється ринок праці в Україні та яку роль у цих змінах мають відігравати університети?
Протягом двох днів у стінах Київської школи економіки точилися живі дискусії про те, як університети можуть ефективно реагувати на трансформації ринку праці, підтримувати вразливі групи населення, впроваджувати інноваційні підходи та формувати нову якість освіти в Україні.
У чотирьох панельних дискусіях учасники обговорили, як залучати до навчання й працевлаштування ветеранів, людей з інвалідністю та дорослих, які випали з ринку праці; якими мають бути роль і відповідальність викладача в епоху штучного інтелекту; чому між університетською освітою та запитами бізнесу зяє прірва; і що таке мікрокваліфікації — короткі, затребувані програми, які допомагають швидко реагувати на зміни в професійному середовищі. Обговорення були відвертими, різнопозиційними й водночас зосередженими на пошуку спільних відповідей.
Форум стартував із дискусії, присвяченої викликам залучення ветеранів, осіб з інвалідністю та дорослих, які не є активними на ринку праці. Обговорення розпочалося з ключового питання: чи варто виділяти ветеранів як окрему групу на ринку праці, чи їх слід інтегрувати на загальних умовах?
«Зрештою, ми знайшли точки дотику. Спільнота ветеранів все одно потрібна. Але важливо, щоб не вони змінювалися під суспільство, а навпаки — суспільство розуміло їхні потреби та адаптувалося до них», — підкреслила Уляна Кульчицька, модераторка першої панелі та заступниця ректора з питань управління персоналом УКУ.
Дискусія поступово вийшла за межі питання ветеранів і охопила ширший контекст інклюзивної освіти. Звучали думки про необхідність доступу до освіти не лише для молоді, але й для дорослих людей, осіб з інвалідністю та тих, хто потребує перекваліфікації.
«Сьогодні освіта має бути доступною для всіх — від молоді до людей старшого віку. Це не лише питання соціальної відповідальності — це потреба ринку праці, яка відповідає інтересам як роботодавців, так і всього суспільства», — зазначила Уляна Кульчицька.
– Запис панельної дискусії “Виклики, пов’язані з залученням ветеранів, осіб із інвалідністю, та дорослих, які не є активними та затребуваними на ринку праці” https://youtu.be/PbYIW29kNME
Друга панель була присвячена темі штучного інтелекту та його впливу на сучасну освіту і ринок праці. Це одна з найактуальніших тем сьогодення, адже цифрові технології змінюють освітні практики та формують нові вимоги до компетенцій фахівців.Спікери обговорили, як штучний інтелект може підтримувати освітній процес і розширювати можливості як студентів, так і викладачів. Але також ішлося про виклики: чи замінить ШІ викладача та які ризики несе цифровізація освіти?
«Спільний знаменник, якого ми досягли, — це розуміння, що ігнорувати штучний інтелект зараз не можна. Це вже не питання вибору, а реальність. Кожен викладач чи вчитель має ознайомитися з потенціалом таких інструментів, як чат GPT, і зрозуміти, як вони можуть допомогти у навчанні», — наголосив Артур Пройдаков, переможець Global Teacher Prize Ukraine 2021, виконавчий директор Освітньої Фундації MriyDiy.
Більшість учасників дискусії погодилися, що штучний інтелект не замінить викладача, але змінить його роль. Педагог перестане бути лише джерелом інформації, адже ШІ здатен надавати її миттєво. Натомість викладач радше стане ментором, який допомагає студентам аналізувати інформацію та застосовувати її в реальному житті.
– Запис панельної дискусії: “Штучний інтелект: інструмент розвитку чи заміщення людського капіталу?” https://youtu.be/-OUZ6D_Asxo
Перший день форуму завершився роботою у форматі «світового кафе», де учасники мали можливість поділитися власним досвідом, обговорити запропоновані рішення та напрацювати конкретні рекомендації. Водночас у KSE відкрилася фотовиставка, присвячена відновленню корпусів Сумського державного університету, зруйнованих російськими ракетними ударами, яка надалі буде експонуватися в усіх університетах Альянсу та асоційованих партнерів.
Третя панель дня була присвячена темі skills mismatch — розриву між тим, що дає університет, і тим, що очікує сучасний ринок праці. Дискусія виявилася однією з найдинамічніших на форумі — спікери з університетів, бізнесу та державного сектору зійшлися на думці, що трикутник “випускник — бізнес — університет” функціонує в різних площинах, і саме університети мають взяти на себе роль координатора змін.
«Skills mismatching — це питання не лише навчальних планів, а й законодавства, структури економіки, ментальності та поколінь. Університет має очолити цей процес — мислити наперед і формувати ядро менторів, здатних виростити багатогранного випускника, готового до життя й роботи у складному світі», — підкреслив Андрій Подлевський, модератор панелі, проректор з науково-педагогічної роботи, розвитку та комунікацій НУВГП.
Панель завершилася спільним розумінням того, що в центрі має бути не вузька спеціалізація, а особистість із сильними soft skills: критичне мислення, адаптивність, швидкість навчання, емоційний інтелект. Саме такі компетенції — не разові, а довготривалі — дозволяють виживати та процвітати в умовах невизначеності.
– Запис панельної дискусії: “Проблема skills mismatch у випускників традиційних освітніх програм університетів” https://youtu.be/lBXGiz-MkKw
Четверта панель була присвячена мікрокваліфікаціям і професійній освіті як потенційній відповіді на виклики skills mismatch. Учасники обговорили, наскільки мікрокваліфікації можуть стати повноцінним інструментом швидкої перекваліфікації та додаткової професійної підготовки.
«Ми говорили про те, що мікрокваліфікації — це не альтернатива формальній освіті, а її доповнення. І що університети вже зараз можуть стати провайдерами нових короткострокових програм, які відповідають запитам ринку», — зауважив Микола Трегуб, модератор панелі, проректор з освітніх інновацій KSE.
Обговорювалися різні сценарії майбутнього: від злиття мікрокваліфікацій із формальною освітою до розвитку індивідуальних освітніх траєкторій, де студент навчається не лінійно, а поступово — протягом 7–10 років, здобуваючи модульно підтверджені компетенції. Особлива увага була приділена ролі бізнесу: спікери наголошували, що саме від якості технічного завдання з боку роботодавців залежить те, наскільки влучно університети зможуть налаштувати навчальний продукт.
– Запис панельної дискусії: “Мікрокваліфікації та професійна освіта” https://youtu.be/p6BjkDYskz0
День завершився у форматі “світового кафе”, де учасники працювали в групах над конкретними рішеннями: як скоротити розрив між освітою і ринком, як впроваджувати мікрокваліфікації, як будувати дієві моделі співпраці між ЗВО та бізнесом.
Протягом двох днів учасники Форуму не лише аналізували виклики та шукали рішення, а й обмінювалися досвідом, напрацьовували нові ідеї, знайомились і будували партнерства. Атмосфера відкритості, живий нетворкінг і практична орієнтація дискусій стали справжнім рушієм для подальших спільних дій.
